Невидима радіація, видима відповідальність
26 квітня 1986 року о 1:23 ночі мешканців Прип'яті на півночі України розбудив гучний шум. Реактор №4 Чорнобильської атомної електростанції вибухнув, і 50 тонн ядерного палива миттєво випарувалося, вивільнивши в 400 разів більше радіації, ніж атомна бомба в Хіросімі. Оператори, які працювали на атомній електростанції, та перші пожежники, які прибули, отримували 30 000 рентгенів смертельної радіації на годину без будь-якого захисту – а 400 рентгенів, поглинутих людським організмом, достатньо для смертельного результату.
Ця катастрофа започаткувала найтрагічнішу ядерну аварію в історії людства. 28 пожежників померли від гострої променевої хвороби протягом наступних трьох місяців. Вони померли від сильного болю, почорніли від шкірних покривів, мали виразки в роті та випадали волосся. Через 36 годин після аварії 130 000 мешканців були змушені евакуюватися зі своїх домівок.
25 років по тому, 11 березня 2011 року, активна зона атомної електростанції Фукусіма-1 в Японії розплавилася внаслідок цунамі, спричиненого землетрусом. 14-метрова хвиля прорвала морську стіну, три реактори вибухнули один за одним, і 180 трильйонів беккерелів радіоактивного цезію-137 миттєво вилилося в Тихий океан. Донині атомна електростанція зберігає понад 1,2 мільйона кубічних метрів радіоактивних стічних вод, стаючи дамокловим мечем, що висить над морською екологією.
Незагоєна травма
Після аварії на Чорнобильській АЕС територія площею 2600 квадратних кілометрів стала зоною ізоляції. Вчені підрахували, що для повної ліквідації ядерного випромінювання в цьому районі знадобляться десятки тисяч років, а деяким районам може знадобитися навіть 200 000 років природного очищення, щоб відповідати стандартам проживання людини.
За даними Організації Об'єднаних Націй, аварія на Чорнобильській АЕС спричинила:
93 000 смертей
270 000 людей страждали від таких захворювань, як рак
155 000 квадратних кілометрів землі було забруднено
8,4 мільйона людей постраждали від радіації
У Фукусімі, хоча влада стверджувала, що радіація в навколишніх водах знизилася до «безпечного рівня», у 2019 році вчені все ж виявили в очищених стічних водах радіоактивні ізотопи, такі як вуглець-14, кобальт-60 та стронцій-90. Ці речовини легко збагачуються морськими організмами, а концентрація кобальту-60 в осадових породах морського дна може зрости в 300 000 разів.
Невидимі загрози та видимий захист
У цих катастрофах найбільша загроза виходить саме від радіації, невидимої для людського ока. На початку Чорнобильської аварії не було жодного приладу, який міг би точно виміряти значення радіації, в результаті чого незліченна кількість рятувальників зазнала впливу смертельної радіації, навіть не підозрюючи про це.
Саме ці болісні уроки призвели до швидкого розвитку технології радіаційного моніторингу. Сьогодні точне та надійне обладнання для радіаційного моніторингу стало «очима» та «вухами» безпеки ядерних об’єктів, створюючи технологічний бар’єр між невидимими загрозами та безпекою людей.
Місія Shanghai Renji полягає у створенні цієї пари «очей» для захисту безпеки людей. Ми знаємо, що:
• Кожне точне вимірювання мікрозівертів може врятувати життя
• Кожне своєчасне попередження може запобігти екологічній катастрофі
• Кожне надійне обладнання захищає наш спільний дім
Відобладнання для моніторингу радіоактивності навколишнього середовища та регіону to портативні прилади для контролю радіаціїВід лабораторних вимірювальних приладів до стандартних приладів для іонізуючого випромінювання, від обладнання для радіаційного захисту до програмних платформ радіаційного моніторингу, від канального обладнання для виявлення радіоактивності до пристроїв для моніторингу ядерних аварій та безпеки, лінійка продуктів Renji охоплює всі аспекти моніторингу ядерної безпеки. Наша технологія може виявляти надзвичайно малі кількості радіоактивних речовин, так само, як точно ідентифікувати краплю аномальної води у стандартному басейні.
Відродження після катастрофи: технології захищають майбутнє
У Чорнобильській зоні відчуження вовки розвинули протиракові гени, а їхні імунні механізми були використані для розробки нових ліків, що доводить, що катастрофи сприяють адаптивній еволюції. Під впливом ядерних катастроф поєднання технологій та відповідальності не лише створило диво захисту життя, але й змінило майбутнє людського співіснування з радіацією. Ми віримо, що технології та відповідальність також можуть творити дива для захисту життя.
Після аварії на Фукусімі міжнародна команда вчених створила транстихоокеанську мережу радіаційного моніторингу. За допомогою високочутливого обладнання для виявлення відстежувалися шляхи дифузії цезію-134 та цезію-137, що забезпечувало цінні дані для досліджень морської екології. Цей дух глобальної співпраці та технологічного захисту є саме тією цінністю, яку пропагує Рендзі.
Бачення Shanghai Renji чітке: стати формувачем інноваційної екології в галузі виявлення радіації. Наша місія — «служити суспільству за допомогою науки і технологій і створювати нове середовище радіаційної безпеки».
Зробіть кожне використання ядерної енергії безпечним та контрольованим, а також чітко видимим кожен радіаційний ризик. Ми не лише постачаємо обладнання, але й пропонуємо повний спектр рішень – від моніторингу до аналізу, щоб ядерні технології могли справді безпечно приносити користь людству.
Написано в кінці
Історичні ядерні катастрофи застерігають нас: ядерна енергія — це як палиця з двома кінцями. Тільки з благоговінням та щитом технологій ми можемо використати її силу.
Поруч із руїнами Чорнобиля міцно росте новий ліс. На узбережжі Фукусіми рибалки знову закидають свої рибальські сіті надії. Кожен крок людства по виходу з катастрофи невіддільний від дотримання правил безпеки та довіри до технологій.
Шанхай Рендзі готовий бути охоронцем у цій довгій подорожі – побудувати лінію безпеки за допомогою точних приладів та захищати гідність життя за допомогою невпинних інновацій. Бо кожне вимірювання мілірентгена несе повагу до життя; кожне тиша тривоги – це данина людській мудрості.
Радіація невидима, але захист обмежений!
Невидима радіація, видима відповідальність
26 квітня 1986 року о 1:23 ночі мешканців Прип'яті на півночі України розбудив гучний шум. Реактор №4 Чорнобильської атомної електростанції вибухнув, і 50 тонн ядерного палива миттєво випарувалося, вивільнивши в 400 разів більше радіації, ніж атомна бомба в Хіросімі. Оператори, які працювали на атомній електростанції, та перші пожежники, які прибули, отримували 30 000 рентгенів смертельної радіації на годину без будь-якого захисту – а 400 рентгенів, поглинутих людським організмом, достатньо для смертельного результату.
Ця катастрофа започаткувала найтрагічнішу ядерну аварію в історії людства. 28 пожежників померли від гострої променевої хвороби протягом наступних трьох місяців. Вони померли від сильного болю, почорніли від шкірних покривів, мали виразки в роті та випадали волосся. Через 36 годин після аварії 130 000 мешканців були змушені евакуюватися зі своїх домівок.
25 років по тому, 11 березня 2011 року, активна зона атомної електростанції Фукусіма-1 в Японії розплавилася внаслідок цунамі, спричиненого землетрусом. 14-метрова хвиля прорвала морську стіну, три реактори вибухнули один за одним, і 180 трильйонів беккерелів радіоактивного цезію-137 миттєво вилилося в Тихий океан. Донині атомна електростанція зберігає понад 1,2 мільйона кубічних метрів радіоактивних стічних вод, стаючи дамокловим мечем, що висить над морською екологією.
Незагоєна травма
Після аварії на Чорнобильській АЕС територія площею 2600 квадратних кілометрів стала зоною ізоляції. Вчені підрахували, що для повної ліквідації ядерного випромінювання в цьому районі знадобляться десятки тисяч років, а деяким районам може знадобитися навіть 200 000 років природного очищення, щоб відповідати стандартам проживання людини.
За даними Організації Об'єднаних Націй, аварія на Чорнобильській АЕС спричинила:
93 000 смертей
270 000 людей страждали від таких захворювань, як рак
155 000 квадратних кілометрів землі було забруднено
8,4 мільйона людей постраждали від радіації
Час публікації: 20 червня 2025 р.